Анодування і оксидування алюмінію

Відомо, що алюміній був відкритий ще в 19 столітті, але його можливості досі повністю не розкриті. Легкий, міцний і податливий «крилатий метал», завдяки своїй багатофункціональності, дозволяє виконувати з ним безліч маніпуляцій. Деякі з них спрямовані на зміцнення виробу, інші — на покращення його фізичних і хімічних властивостей. Але є й універсальні технології, про які й хотілося б сьогодні поговорити — це оксидування та анодування алюмінію.

Оксидування алюмінію

Першою за популярністю є технологія електрохімічного оксидування за допомогою електроліту, або анодування, але про неї трохи пізніше, адже це складний процес, який заслуговує окремої уваги. Іншою технологією, тісно пов’язаною з електрикою, є плазмове оксидування, що здійснюється у плазмі низької температури, яка містить кисень.

Не менш поширений процес — це термічне оксидування. Воно здійснюється шляхом нагрівання кисню та водяної пари; інколи це також називають воронуванням. Основою цього процесу є покращення властивостей металу через зміну температур. Обробка розчинами окисників, нітратами та хроматами — це хімічне оксидування, спрямоване переважно на створення декоративних покриттів.

Підготовка алюмінію до оксидування зводиться до знежирення поверхні та травлення в кислотному, содовому або лужному розчині до 3 хвилин. Таким чином, на поверхні залишається наліт міді, заліза та інших елементів, що входять до складу металу.

Особливості процесу анодування

Серед інших процесів анодування, мабуть, один із найпоширеніших. Анодування можна назвати видом оксидування, у якому використовується електрика в поєднанні з кислотами як основа всього процесу. Його ідея полягає в отриманні захисної оксидної плівки з кислотних і лужних розчинів шляхом електролізу. Найчастіше застосовують сірчану, фосфорну, щавлеву кислоту та хромовий ангідрид, адже вони дозволяють працювати при високих напругах до 100 В.

У процесі анодування кислоти можуть повністю розчинятися й утворювати міцне зчеплення з поверхнею виробу, або частково розчиняючись — створювати пористе оксидне покриття. Для чого це потрібно? Все просто: цей хімічний процес призначений для таких цілей:

• Зміцнення алюмінію;
• Згладжування дефектів на поверхні;
• Підвищення адгезійних властивостей;
• Надання декоративних ефектів.

Таким чином, завдяки процесам оксидування та анодування алюмінієвий сплав стає міцним і стійким до корозії, що робить його придатним для тривалої експлуатації в різних сферах.

Як зняти анодування з алюмінію

Видалити анодоване покриття можна хімічним або механічним способом. Хімічний метод передбачає занурення виробу в розчин їдкого натру (каустичної соди) або концентрованої лугу на короткий час, щоб не пошкодити сам метал. Після розчинення оксидного шару деталь ретельно промивають водою. Механічний спосіб — це шліфування або піскоструминна обробка, які дозволяють зняти захисну плівку та повернути алюмінію початковий металевий блиск.

Чим відрізняється анодований алюміній від звичайного

Анодований алюміній має на поверхні штучно створений оксидний шар, який значно підвищує його стійкість до корозії, зносостійкість та декоративні властивості. Такий шар може мати різне забарвлення, а також покращує адгезію при подальшому фарбуванні або нанесенні покриттів. Звичайний алюміній, без анодування, швидше окислюється на повітрі, менш стійкий до механічних пошкоджень і має менш виразний зовнішній вигляд.